Музей древнього парку

Ажурна брама огорожі "Олександрії" милує око з боку Сквирського шосе. Якщо зайти до парку саме звідси, то вдалині відразу помітно старовинний будинок під темно-зеленим двосхилим бляшаним дахом. До нього ведуть дві затишні алеї — Дібровна, що стрімко пролягла між віковічних дубів, і прохолодна, тіниста, вічнозелена Ялинова.

Центральна частина будинку — двоповерхова. Праворуч і ліворуч від неї тягнуться два довгих одноповерхових крила, де розміщуються господарські приміщення. Колись у центральній частині містилася контора економа, в крилах — житла робітників парку, насіннєві склади, комори, майстерні. До західного крила був прибудований аркадний мур, який захищав сад від північних вітрів. Згодом, у XX столітті, будинок зазнав деяких перебудов. Зокрема, перед ним установили в 1938 році фонтан.

При вході до будинку сяють золотистими літерами дві меморіальні дошки. Написи розповідають, що прекрасну "Олександрію" в 1813 році відвідав видатний російський поет Гаврило Романович Державін, року 1821-го милувався її краєвидами великий Пушкін. У 1824-му тут побували керівники Південного товариства декабристів Павло Іванович Пестель, Михайло Павлович Бестужев-Рюмін. А в 1845 і 1847 роках захоплювався рукотворною красою мальовничого дива геніальний українець Тарас Григорович Шевченко.

Музей розташовано в чотирьох залах на першому поверсі центральної частини будинку.

Засновано його не так уже й давно — в 1962 році. Тодішній директор дендрозаповідника кандидат сільськогосподарських наук М. М. Грисюк і кандидат біологічних наук Б. Є. Балковський були фундаторами першого зібрання експонатів. Через два роки активно підключився до цієї копіткої роботи П. П. Чавченко разом з іншими ентузіастами. Вони не були істориками, однак чудово усвідомлювали важливість значення свого грандіозного починання для майбутнього.

В одній із крихітних кімнат, просто на підлозі, тоді розмістилися віднайдені й урятовані скульптури. Відреставровані примітивно, самотужки, наскільки це було під силу, вони вже не просто зберігалися до кращих часів, а демонструвалися відвідувачам "Олександрії", дарували радість спілкування зі справжнім високим мистецтвом скульпторів.

У 1967 році експозицію музею перенесли в нове, значно просторіше приміщення. Тут уже поряд зі скульптурами були копії старих фотографій з видами Білої Церкви початку XX століття та самого парку, знайомі кожному портрети перших провісників свободи — декабристів, уміло оформлені стенди природничих експонатів.

У залах музею експонуються мармурові скульптури. Колись вони прикрашали алеї парку.

Розповіді свідчать, що їх замовив для Лувра в Італії Наполеон Бонапарт, але з якоїсь причини не викупив. То й дісталися творіння італійських митців у 1816 році тодішнім власникам "Олександрії" — графам Браницьким. Після двох воєн і фашистської окупації скульптур стало значно менше. Щоправда, на відвідувачів чекає зустріч зі скульптурними композиціями "Три за грації" та "Купальниця" Антоніо Канови, скульптурою "Смирення" Лоренцо Бартоліні, оригінальною композицією "Хлопчик із собачкою" скульптора Пампалоні. Можна побачити в колекції погруддя негра, групу мурів, композицію "Лаокоон". Автори цих скульптур, на жаль, невідомі...

  • Коментарі
  • Facebook

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Наверх