Історія освіти Білоцерківщини

Історія освіти Білоцерківщини, як і всієї України, сягає глибини віків, часів давньої трипільської культури, посе­лення якої знайшли і дослідили археологи в нашому краї. Тоді осередком знань була сім'я.

Разом із християнством прийшли на давню Юр'ївську (Білоцерківську) землю освіта й школа. Навчальні закла­ди при єпископальній юр'ївській церкві та монастирі с. Монастирище (нині с. Шкарівка) несли зерна «уміння книжного» до населення прилеглих територій.

Особливе значення мала народна педагогіка. Високу освіченість українського нараду за доби середньовіччя відзначали іноземні мандрівники. Архидиякон Павло Алеппський у 1654 p., побувавши на півдні Київщини, звернув увагу на поширення писемності серед простих селян, зокрема й жінок, і зазначив, що «...священики вчать сиріт і не дозволяють, щоб вони тинялися неуками по вулицях».

Перебування українських земель у складі Російської імперії мало негативні наслідки для народної освіти. За офіційними даними, у XIX ст. 80 % сільського населення Білоцерківщини було неписьменним.

Освіта в Російській імперії мала чіткий становий ха­рактер. Нижчі верстви населення на Білоцерківщині обслуговували початкові школи різних типів, залежно від відомств, яким були підпорядковані церковнопара­фіяльні, земські, міністерські, заводські навчальні зак­лади.

Навіть початкову освіту дітям простих селян було важко здобути. У 1822 р. на Білоцерківщині відкрили лише одну початкову школу в с. Сухоліси, так звану школу грамоти. Становище дещо поліпшилося у другій половині XIX ст. в результаті реформування освіти та ухвали у 1874 р. «Положення про початкову середню освіту». На Білоцерківщині майже в кожному селі з'являються нові школи. Заводські школи відкривали на базі цукрових за­водів - Озернянського та Узинського, кілька шкіл було міністерських, понад третину - церковнопарафіяльних. Утримували їх на кошти населення, добровільні пожерт­вування парафіян і мізерні дотації з державного бюдже­ту. Термін навчання - два-три роки, дітей навчали священнослужителі, випускники педагогічних училищ, а та­кож письменні односельці.

Навчальний рік тривав з 1 жовтня до 1 квітня. Викладали російською мовою. Навчали читання, письма, арифметики. Велику увагу приділяли релігійному вихованню.

На початку XX ст. адміністрація Васильківського повіту, до складу якого входила Білоцерківщина, на кошти земства відкривала в окремих селах одно-двокласні земські училища (в Узині, Трушках, Шкарівці). Діти вивчали математику, історію, географію. Навчання українською мовою було заборонено, відомі навіть випадки переслідування жандармерією школярів за читання творів Т. Г. Шевченка. Проте переважна маса населення залишалася неписьменною. У с. Матюшах у 1900 р. з 424 дітей шкільного віку навчалося лише 65.

Буремні події 1917-1920 pp. внесли зміни і в систему освіти. Церква була відокремлена від школи, вчителі вдавалася до відчайдушних спроб відновити роботу початкових шкіл.

До середини 1920-х років молода радянська влада розв'язала проблему ліквідації неписьменності серед дорослого населення, а з 1930 р. школи району були реорганізовані в семирічні.

З середини 1930-х років запроваджено обов'язкову освіту, 17 шкіл району набули статус середніх. До Великої Вітчизняної війни відбулося п'ять випусків десятикласників.

Не обминули педагогів сталінські чистки й репресії. Майже в кожному селі й досі згадують директорів шкіл, учителів, які були оголошені «ворогами народу», і після 1937 р. їхніх прізвищ у шкільних списках вже не було.

У роки війни навчання було припинено, школи зруйновано, пограбовано. 7 тис. молодих людей перетворено на остарбайтерів. Сотні випускників і вчителів захищали Вітчизну на фронтах, брали участь в антифашистському русі опору. За героїзм у роки війни 8 випускників шкіл району нагороджено Золотою Зіркою Героя Радянського Союзу, одного - чотирма медалями «За відвагу».

На початку січня 1944 р. Білоцерківщину звільнено від окупантів, а з 30 січня 1944 р. 23 початкові школи, п'ять середніх, 28 неповних середніх відновили свою діяльність, до роботи стало 345 учителів.

На початку 1950-х років знову запроваджено обов'язкове семирічне навчання, вечірню та заочну форми навчання, діють середні школи. У школах району працюють відомі педагоги: Заслужений учитель УРСР, директор Сухоліської семирічної школи Ф. К. Кирилянчик, Ю. І. Виговський та І. А. Мельник - кавалери ордена Леніна.

Початок 1960-х років ознаменувався запровадженням обов'язкової восьмирічної освіти й широкою політехнізацією шкіл. Учнівські виробничі бригади Фурсівської, Трушківської, Терезинської шкіл були учасниками конкурсів ВДНГ у Москві, нагороджені медалями і дипломами, у школах передбачено обов'язкове вивчення російської мови, у районі створюють Узинську СШ № 2 з викладанням російською мовою.

На початку 1970-х, із запровадженням обов'язкової середньої освіти, навчанням було охоплено всю молодь району шкільного віку, значну увагу приділяли трудовому вихованню, опануванню сільськогосподарських і робітничих професій. Випускники працюють у різних сферах народного господарства, 20 із них удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці.

У 1970-1990 рр. дітей навчали такі відомі педагоги, як Заслужені вчителі України А. І. Шенгур, Ф. С. Шеремет, М. М. Труш, А. І. Герасименко, П. Л. Нужда, Н. П. Чередніченко, а також учителі-орденоносці Р. П. Троценко, Н. О. Билим, Г. С. Козловець, Л. П. Руденко, І. В. Проценко, О. Ю. Вишнівська, К. В. Усатенко, А. М. Лапіна, П. С. Мальований, О. В. Ситькова, С. К. Оленко.

Серед випускників шкіл району - всесвітньовідомий художник-графік А. X. Середа; колишній директор Українського науково-дослідного інституту педагогіки профе­сор М. М. Грищенко; чотириразовий олімпійський чемпіон з бігу П. Д. Човгун; Заслужений артист України І. Я. Козаченко; колишній Міністр цивільної авіації М. Д. Ковтюх; професор, доктор медичних наук Л. П. Павлова; двічі Герой Радянського Союзу, льотчик-космонавт П. Р. Попович; член-кореспондент Академії наук України, кандидат фізико-математичних наук М. О. Пелих; журналіст, член Спілки письменників України Ф. О. Чужа та ін.

Нині в районі функціонують 17 навчально-виховних об'єднань «Школа-дитячий садок», 25 загальноосвітніх шкіл, Узинська гімназія. У них навчаються 7078 учнів. У гуртках і навчально-тренувальних групах двох позашкільних закладів беруть участь 1660 учнів. У 16 до­шкільних закладах району - 796 вихованців.

  • Коментарі
  • Facebook

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Наверх