Шкарівська загальноосвітня школа І-III ступенів
Шкарівські діти дістали змогу вчитися з появою в селі наприкінці XVIII ст. православної церкви Святого Духа. Навчання сільських дітей організував священик у невеликій сільській хаті під соломою. Діти вчилися писати й читати за граматикою і букварем, найбільше часу віддавали вивченню релігійних пісень, Закону Божого та Біблії.
Про село Шкарівка
Шкарівка — село, центр сільської Ради. Розташована на правому березі Росі за 8 км на південний схід від районного центру та залізничної станції Біла Церква. Населення — 2354 чоловіка.
Символіка села Шкарівка
Шкарівка єдине з-поміж сіл Білоцерківського району, яке має історію, можливо сягає часів Київської держави Рюриковичів. Перші документальні згадки про нього зустрічаємо в XVI столітті, коли це поселення вже було занепалим й звалося урочищем Монастирище. Досить впевнено можна стверджувати, що йдеться про збережену народом пам’ять про давній монастир – заміську резиденцію юр’ївських єпископів ХІ-ХІІІ століть. Місцевість, вкрита великими пагорбами, сприяла створенню підземного монастиря, аналогічного Києво-Печерському та Гнилецькому під Києвом. Цікаво, що після II Світової війни під час кар'єрних видобутків поблизу села були знайдені печери, але, нажаль, вони були зруйновані без належних досліджень. В другій половині XVI століття на урочищі Монастирище була облаштована пасіка з невеликим хутором, яку згодом придбав білоцерківський підстароста Шкаровський. Саме останній и надав поселенню, що відроджувалося, сучасну назву по своєму родовому гнізду Шкарів, що на Волині.